Чим унікальнішим є об’єкт як результат творчої ІВ людини, тим більший ризик незаконного заволодіння ним іншими особами. Що стосується незаконного присвоєння об’єктів ІВ в всесвітній мережі, то в даній сфері порушення такого роду є найбільш поширеними, зважаючи на особливості загроз для об’єктів права ІВ в мережі Інтернет: по-перше, мережа Інтернет є загальнодоступним інформаційним простором, що не має єдиного централізованого управління, єдиного власника та відокремленого майна; по-друге, в мережі Інтернет розміщуються ті об’єкти права ІВ, які можуть бути представлені виключно в цифровій формі; по-третє, використання об’єктів права ІВ через мережу Інтернет має транскордонний характер, а тому реалізація норм національного законодавства в цій сфері у разі необхідності захисту порушених прав є складним та іноді неможливим з практичної позиції;  по-четверте, складність контролю за копіюванням та використанням об’єкта права ІВ в мережі Інтернет і проблематичність доказування факту їх порушення (в тому числі через те, що інформація в мережі з’являється, змінюється, видаляється в короткі проміжки часу).

Об’єкт ІВ – це багатоаспектне поняття,  яке включає в себе невичерпний перелік результатів творчої діяльності. В ст. 420 Цивільного кодексу України (ЦК України – далі) визначено приблизний перелік об’єктів ІВ, який включає в себе об’єкти авторського права та суміжних прав, патентного права, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і продукції, яка ними виробляється, а також «нетрадиційні» об’єкти ІВ.

Загалом, слід відзначити, що використання, відтворення об’єктів ІВ у мережі Інтернет не має вичерпного характеру, оскільки, функціональна здатність та спроможність Інтернет-простору дозволяє використовувати, по-суті, будь-який об’єкт ІВ, підлаштовуючи його під IT-технології (процес обробки інформації). Навіть, найпростіше заповнення контенту вебсайту мовленнєвим відтворенням (текстом), може підпадати під категорію авторського права на твір.

В сучасних умовах розвитку інформаційних технологій найпоширенішими порушеннями у сфері ІВ в мережі Інтернет є правопорушення, пов’язані з незаконним використанням виключних майнових прав авторів творів та незаконне розповсюдження творів. Так, прикладом зазначених порушень авторського права є розміщення без отримання відповідного дозволу автора (або авторів) чи інших правовласників творів на Iнтернет-сайтах для вільного (платного чи безплатного) доступу, оприлюднення творів у громадських закладах за плату чи без такої (без сплати закладом роялті), завантаження твору або його частини в пам’ять мобільного телефону, планшету за плату або без такої тощо. Поширеними порушеннями авторських прав в Україні є також піратство та плагіат. Протягом останнього часу в Україні рівень порушень майнових прав в мережі Інтернет (Інтернет-піратство) залишається одним з найбільш високих у світі.

Даний перелік порушень у сфері права ІВ не є вичерпним, оскільки сучасний розвиток технологій значно розширив діапазон можливих правопорушень у сфері реалізації результатів творчої, інтелектуальної діяльності. Основна ознака порушення – заподіяння майнової та (або) моральної шкоди правам та інтересам суб’єкта права ІВ. Потерпілою особою, в разі порушення права ІВ, можуть бути творець об’єкта даного права, інші суб’єкти прав ІВ.

Незалежно від того, який об’єкт ІВ розглядається, відновлення порушеного права на нього в першу чергу передбачає належне підтвердження набуття особою права володіння, користування, розпорядження об’єктом творчої діяльності. Презумпція авторства, закріплена в Законі України «Про авторське право та суміжні права» містить загальне правило про те, що за відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору [10]. Проте найкращим доказом для підтвердження авторського та (або) суміжних прав на твір є свідоцтво про його державну реєстрацію.

Так, визначення авторства творів у разі його створення в електронній формі має свої особливості.  Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права» особа, яка створила твір своєю творчою працею, визнається його автором[10]. На практиці часто трапляються випадки, коли допис у мережі Інтернет або сторінках соціальних мереж роблять під псевдонімом, тому з метою доведення свого авторства дана особа повинна звернутися до адміністратора соціальної мережі з метою отримання доказів про належність автору ІР‑адреси, з якої публікувалась інформація. Одним із способів захисту права авторства можна вважати використання цифрового підпису, що дозволяє ідентифікувати автора твору, надання об’єкта авторського права на зберігання до веб-депозитарію, які характеризуються як технічні розробки, спрямовані на захист авторських прав у мережі Інтернет.

Що стосується способів захисту ІВ в мережі Інтернет, то варто відзначити наступне. Поновлення порушеного права ІВ має власну специфіку та особливості, тим паче, якщо такий факт мав місце у мережі Інтернет. Практика захисту прав у сфері ІВ у мережі Інтернет демонструє, що найчастіше застосовуються такі способи захисту прав ІВ в мережі Інтернет, як захист прав у судовому порядку, адміністративно-правовий захист, а також самозахист, що дозволяє виокремити дві форми захисту права ІВ: 1) юрисдикційна(звернення до компетентних органів за захистом своїх прав); 2) неюрисдикційна(самозахист).

Згідно зі ст. 19 ЦК України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства[6].  Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене; характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Суб’єкт права ІВ, чиї права порушені, може сам обирати способи самозахисту, або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Наприклад, важливим способом забезпечення захисту прав є переговори між суб’єктом права ІВ і особою, яка є передбачуваним порушником цих прав.

Слід відзначити, що на сучасному етапі вдосконалено неюрисдикційну форму захисту порушених прав у зв’язку із введенням процедури «повідомлення і припинення» (notice and takedown) для припинення порушень онлайнконтенту, яка надає правовласнику можливість якнайшвидше припинити порушення своїх прав шляхом звернення до відповідної особи із заявою про порушення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що визначає порядок припинення порушень авторського права та (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет, у випадку порушення будь-якою особою авторського права та (або) суміжних прав, вчиненого з використанням мережі Інтернет, суб’єкт авторського права та (або) суміжних прав  має право звернутися до власника вебсайту та (або) вебсторінки, на якому (на якій) розміщена або в іншій спосіб використана відповідна електронна (цифрова) інформація, із заявою про припинення порушення.

Якщо ж автор твору хоче отримати компенсацію за порушені права, чи у випадку спору з користувачем, що розмістив інформацію в мережі Інтернет, питання статусу такої інформації з площини повідомлень і контрповідомлень переходить у площину судову. Для більшості «класичних» правоволодільців, найбільш практичне значення має застосування юрисдикційної форми захисту, шляхом подання позову до суду, адже лише суд може в повній мірі визначити завдані збитки, компенсувати майнові втрати та моральну шкоду, яких зазнала особа внаслідок порушення цих прав.

Юрисдикційна форма захисту права ІВ здійснюється окремими способами: цивільно-правовим, кримінально-правовим і адміністративно-правовим.

Цивільно-правовий захист права ІВ дає можливість власнику усунути шкідливі наслідки правопорушення, компенсувати майнові втрати та моральну шкоду, яких зазнала особа внаслідок порушення цих прав.  Цивільно-правовий захист здійснюється в судовому порядку шляхом подачі позовної заяви до суду або господарського суду із зазначенням сутності порушення, вимог про його припинення та відновлення прав ІВ[6]. Кримінально-правий захист авторських прав від неправомірних посягань полягає у закріпленні в ст. 176 КК України кримінальної відповідальності в разі незаконного відтворення і розповсюдження творів, умисного порушення авторського права, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, а також якщо порушення вчинено повторно, або за попередньою змовою групи осіб. Адміністративно-правова процедура захисту права інтелектуальної власності передбачає притягнення порушника до адміністративної відповідальності в разі незаконного використання об’єкта ІВ.

Таким чином, 

Поновлення порушеного права ІВ в мережі Інтернет має власну специфіку та особливості.  Виділяють дві форми захисту права ІВ: 1) юрисдикційна(звернення до компетентних органів за захистом своїх прав); 2) неюрисдикційна(самозахист). Найчастіше застосовуються такі способи захисту прав ІВ в мережі Інтернет, як захист прав у судовому порядку, адміністративно-правовий захист, а також самозахист.

 

Отримуйте юридичну допомогу онлайн, через сервіси на порталі:

Онлайн безкоштовна консультація юриста, відповіді на ваші питання допоможуть прийняти рішення про подальші дії.

Створіть свій тендер і оберіть собі юриста з числа фахівців, зареєстрованих на порталі.